Новини

Артем Грицюк – життя до і після раку

2019 08 29 Переглядів: 181


 
Пам’ятаєте нашого підопічного Артемка Грицюка? Якому ми всією країною збирали кошти на лікування від раку головного мозку. Він одужав, готується до школи. У нього все добре. Але ми хочемо розказати вам історію про його минуле і про тих людей, які дійсно доклали всіх зусиль, щоб дитина жила. 
 
«Ніч темна. Мама кричить і висилає мене з хати, аби я пішов купити їй горілку. Бабусю, а надворі так темно, так страшно, пси гавкають…», - так розповів Артемко своїй бабусі, як жив колись ще із мамою на Закарпатті. 
 
Хлопчик кілька років виховується бабусею і дідусем. Якби не Ольга Грицюк із Косівщини, то хтозна, що би зараз було з її 14-річним внуком. Вона витягла хлопчину з того світу. Сама звідти виборсалася і ще й чоловіка виходила.
 
«У 2014-му внук почав жити з нами, – розповідає Ольга Грицюк. – Виглядав страшно – блідий, худий. Не мав ніякого одягу. А той, що був – подертий і зношений. У третьому класі дитина не вміла ні читати, ні писати», - розповідає бабуся Ольга. 
 
У квітні 2016-го у хлопця виявили страшну недугу – рак головного мозку. МРТ виявила пухлину розміром 3 на 5 см.
 
«Я геть розгубилася, – пригадує Ольга Іванівна. – Все навалилося на купу. Син тоді був за кордоном. Чоловік хворів. Я лишилася сама з хворим внуком. При тому якраз оклигувала після своєї операції: у мене теж була онкологія на другій стадії, вирізали пів кишечника».
 
На щастя, все минулося. Зараз родина щаслива. Живуть всі разом: Артемко, бабуся, дідусь і батько. Про те, як їм вдалося пережити ці страшні часи – читайте детальніше у газеті «Галицький кореспондент».
 
Дякуємо авторці за пронизливу історію, а всім вам, друзі, за допомогу і великодушність.